День Святого Валентина. Свято всіх закоханих.
14 лютого – міжнародний день кохання та романтики. Головним символом свята вважається серце або, як говорять в народі, „валентинка”. Це свято почали святкувати у Європі з 13 ст., у США – з 19 ст., в Україні – з кінця минулого століття. Чому ж свято називають днем закоханих? З цього приводу існує чимало легенд. Наприклад, англійці вважають, що з 14 лютого природа нала?товується, так би мовити, на прихід весни, у пта?ок починається сезон ?любних ігор, навіть англійська приказка говорить, що в День святого Валентина усі птахи у повітрі знаходять пару.
Цього дня закоханi дарують один одному подарунки, говорять приємні слова, усіляко доводять щирість свого почуття, а тi, хто ще не зустрiв своєї половинки, сподіваються на зустріч.
В на?ому краї є теж цікава легенда про кохання.
За переказами, назва села Михайло-Ганівка походить від імені його пер?их поселенців Михайла та Ганни Костенецьких – Михайла Олександровича Костенецького та його дружини Ганни. Інколи це село називали Костенецьке.
Ось яку легенду розповідають старожили цього села.
У конотопського сотника була красуня донька. Звали її Ганною. Багато молодих людей просили її руки, та Ганна благала батька ще не віддавати її заміж. Батько дуже любив свою єдину доньку і тому зважував на її прохання. А Ганна кохала Михайла, який служив у її батька.
Михайло був красивий, хоробрий і до того ж винахідливий, він теж неодноразово звертався до сотника, прохаючи руки його доньки, але кожного разу слідувала відмова. І не тому, що полковник не поважав молодого солдата чи не помічав його хоробрості та завзяття, а тільки тому, що Михайло був бідним.
Та був Михайло хоч бідним, але мудрим. Не міг він біль?е жити, щоб не бачити своєї коханої Ганнусі, не чути її співучого голосу. Михайло все ?укав вихід зі становища, що склалося, та нічого не й?ло на думку. Та ось ще й при?ла сумна звістка від Ганни: батько знай?ов їй багатого жениха. Його кохана Ганнуся просила допомогти, не дати знівечити її красоту та молодість.
Михайло не зміг заснути до ранку. Тільки в ранці трі?ки, і йому наснився дивний сон, як врятувати Ганну. Пі?ов Михайло зранку до багатого жениха і попросив у нього мірку. Той дуже здивувався та й спитав: «Навіщо бідному чоловікові мірка?» «Буду гро?і міряти», – просто відповів Михайло.
Той чоловік повагався, але все-таки дав мірку. А сам ?виденько побіг до сотника і розповів йому про все.
Того вечора полковник пі?ов до Михайлової хати, що стояла на краю міста. Став під вікном і слухає. А Михайло сидить на підлозі і говорить вголос: «Одна мірка, дві мірки…» Рахував довго Михайло гро?і, яких у нього не було. Та не здогадувався про те сотник і собі вторив під вікном Михайлові. А потім, навіть не дослухав?и, кинувся мерщій додому і благословив свою доньку.
Тепер уже сотник умовляв Ганну виходити заміж за Михайла.
Швидко справили весілля, і молоді перей?ли жити до Михайла. Донька рідко навідувалася до батька, тож сотник сам вирі?ив провідати молодят. Заглянув у вікно до Михайлової хати, а на всю піч тільки один горщик стоїть, хліба на столі немає. А його донька і Михайло співають.
Зрозумів тоді сотник, що перехитрив його зять, та жаль було розлучати доньку з коханим чоловіком. І вирі?ив старий сотник заслати молоду пару якомога далі від міста, на нерозорані степи.
Взялися молоді господарювати, не жаліючи сил. Приїхав сотник і побачив, що робота йде до ладу, і став допомагати молодим. Дав їм худобу, збудував хату. Діти Михайла і Ганни теж зали?илися разом з батьками, одружилися і поставили нові будинки…
Так і почало зароджуватися село з назвою Михайло – Ганнівка, що стала символом мудрості і кохання.
Використана література. Кн. Конотопщина: час, події, долі. Науково-популярне видання /Ш.М.Акічев, А.І Сахно, Г.І. Стеценко. – Київ: ВД «Флорігрант», 2005.- 232с.: іл.. – Текст укр. с.194.-195.